У Дубно побачив одне з 7 чудес України – один з найстаріших замків країни. А в Острозі відвідав не лише засновані Острозькими академію, замок, церкви, вежі, а ще й шикарний пам’ятник. Він символізує споконвічні українські принципи державності: “Армія, Мова, Віра”, адже на ньому – фігури трьох видатних представників роду:
1. великий гетьман і переможець московитів та інших орд Костянтин Іванович (з мечем);
2. засновник академії, фундатор книгодрукування, розвитку мови та наук Василь-Костянтин (з біблією);
3. визнаний святим Федір (в Лаврі покоїться як преподобний Феодосій (у схимі).
І яка ж радість була, коли я дізнався, що і в мій рідний Київ повертається пам’ять про князів Острозьких. У місце, де вже майже 500 років спочиває великий полководець XVI ст. Костянтин Іванович – у Печерську лавру.
В Успенському соборі над місцем, де було поховання князя Костянтина Івановича Острозького, тепер можна побачити шикарний надгробок європейського зразка (яким і був Київ п’ять століть тому).
В Успенському соборі над місцем, де було поховання князя Костянтина Івановича Острозького, тепер можна побачити шикарний надгробок європейського зразка (яким і був Київ п’ять століть тому).
Автор фото: Ігор Полуектов
К.Острозький розвивав Київ саме як європейське місто, а відповідно і традиція його поховання була такою, як і в інших монархів Європи. Майже чотири сотні років вишуканий надгробок був головною окрасою і гордістю Успенського собору, нагадував про видатний спадок і героїчну долю цього героя нашої історії. Доки не сталась біда – прийшли зайди з півночі.
Цей спадок всіляко намагались знищити й піддати забуттю: за часів імперії накривали балдахіном та приховували, а за совка взагалі підірвали разом із собором. Не могли стерпіти ту “золоту добу” української історії, коли тут розвивались науки, відкривались перші у східній Європі навчальні заклади, було започатковане книгодрукування, відновлювались пам’ятки, було організовано шикарне військо (що і татар, і московитів розбивало). Усе це було за часів правління на Русі Костянтина і Василя Острозьких.
Хоча і зараз з певних політичних мотивів та за чіткою командою з Москви хтось дуже не хоче, щоб кияни знали про те, що надгробок видатного українського князя відновлений. Про це ви не знайдете жодних вказівників чи написів у Лаврі, про це не скаже касир. Про це може дізнатись лише той, хто знає історію (або читає мої статі 😉). Крім того, прохід до цієї частини церкви наче ненавмисне захаращений церковним безладдям.
Але ніщо не зупинить ідеї, час якої настав! Брехня завжди програє. Правда перемагає. Справжня історія повертається.
Острозький знову в Києві, на своєму законному місці, у святині до збереження та відновлення якої доклався і він, і його син.
Є щось символічне і глибоке в тому, що найвидатніші герої нашої історії, такі як К. Острозький, К-В. Острозький, Іван Мазепа й інші, яких за наказом з кремля тривалий час оббріхували, хаяли та навіть проклинали в стінах цього храму, тепер повертаються на своє законне місце. Повертаються як переможці!
Зверхньо дивляться зі стінописів величні постаті цих українських героїв на нікчемних брехунів в рясах, що, прикриваючись вірою, вчиняли беззаконня, намагались знецінити й піддати забуттю сотні років нашої історії. Історії, яка була набагато краща і цікавіша, ніж все, що було за часів кремлівської окупації. Саме тому так важливо для них було приховувати той період: з часів перемоги над Ордою в 1320-х роках, коли ми звільнили Київ, і аж до приходу сюди окупантів з півночі майже п’ять століть потому. Бо і тривалість цього проміжку, і порівняння якості життя та важливості доби були завжди не на користь кремлівців.
Це був коротенький вступ, а тепер дам цитати, які краще за мене розкриють масштаб і велич особистості некоронованого короля Руси-України, якого в XVI ст. поважала вся Європа.
Постать Костянтина Острозького крізь слова істориків
Відома дослідниця шляхти, доктор історичних наук Наталя Яковенко:
Костянтин Острозький став людиною, яка опинилась в потрібний час в потрібному місці. Можна сказати, що він посідав в ієрархії Великого Князівства Литовського другий, або навіть перший уряд
Дослідник родоводу Острозьких, кандидат історичних наук Ігор Тесленко:
Костянтин Іванович мав одну з ключових посад. І, як видно з історичних джерел, Він мав великий вплив на королів. Як свідчать шляхтичі Волинські, Київські, Брацлавські, які жили на початку XVI ст.: під Костянтином Івановичем ходила вся Русь
“Історія Польська” Мартіна Кромера:
І щоби знати, слід почати з одвічної проблеми – Тартарії, та трьох армій під командуванням володаря Костянтина Острозького, князя народу битв, істинно, найдостойнішого у пам’яті всіх віків, що зупинив напади гунів, знищив їх
За свідченнями провідної литовської дослідниці, доктора історичних наук Генуте Кіркенє:
Враховуючи руське (українське) походження князя, отримання Острозьким постійного призначення на командування було великим визнанням його як військового діяча і талановитого воєначальника, його здібностей
В дусі епохи, не завжди об’єктивно оцінював життєвий шлях Острозьких П. Куліш, але навіть він визнавав, що:
Національна стійкість його значила багато для нашої Руси, уже захитаної в своїй національності
Іван Огієнко у монографії “Князь Костянтин Острозький і його культурна праця” пише, що:
Він мав помітні бої з татарами, волохами та московцями і всі їх вигравав
Представник Папи Римського, апостольський легат Якоб Пізо після переможної війни проти московитів писав в 1514 році:
Князь Костянтин може бути названий кращим воєначальником нашого часу, він 33 рази ставав переможцем на полі битви… в бою він не поступається хоробрістю римським імператорам
Королівський секретар Йодок Людвіг Децій в реляції 1527 року, що вийшла в Нюрнберзі, досить докладно описав дії Острозького в одній зі знаменних битв вже немолодого гетьмана і назвав того:
воєначальником, що талантом своїм перевершив всіх вождів світу
Постать Костянтина Острозького крізь слова істориків. Автор фото: Ігор Полуектов
Костянтина Івановича Острозького називали другим Ганнібалом, Пірром і Сципіоном руським.
А, як відомо, і як ми бачимо з тієї ж реляції Я. Пізо, або синхронної їй від Яна Лаского (“Про народ рутенів”), тоді цілком і точно розділяли рутенів (русинів або українців) і московитів (яких ще називали москами або мосхами), протиставляючи ці два різні народи (які багато років воювали між собою). І на той час ніхто не називав московитів русинами, русами, руськими, рутенами тощо. Це було б так само, якби московитів хтось почав називати українцями. Ця химерна термінологічна помилка буде примусово нав’язана століттями пізніше. Про це я вже наводив певно з сотню іноземних джерел і цей факт більше не потребує зайвого доведення.
Думаю, цього достатньо, щоби зрозуміти, що перед нами не просто герой свого часу, а одна із головних постатей української історії.
Про військовий досвід Костянтина Острозького
Петро Кулаковський пише:
Перший військовий досвід протистояння татарам Костянтин Острозький здобув у 1480-х рр., коли брав участь у виправах свого батька. Без сумніву, молодий Костянтин взяв участь у відбитті татарського нападу 1491 р., під час якого кочівники спалили Печерську церкву в Києві, Пречистенський собор у Володимирі, спустошили Галич. Вирішальна битва відбулася під Заплавом, де за керівництва князя Семена Юрійовича Гольшанського християни отримали перемогу
Вже з середини 1490-х рр. К. Острозький почав відігравати одну з ключових ролей на Волині щодо організації відсічі татарам. Він уславився не лише оборонними діями, в 1497 році очолив успішний похід під Очаків, ще ряд амбітних виправ. А згодом отримав призначення Великим Гетьманом Литовським і Руським.
Татарські напади повторювалися тоді щорічно. Наприклад, коли в 1508 р. К. Острозькому довелося протистояти татарській загрозі, то за свідченням Марціна Бельського і Алессандро Гваньїні, вони вдерлися на саму Волинь. В організації опору взяли участь як частини під керівництвом К. Острозького, так і козацькі загони під керівництвом козака Полоуса. Діяли вони автономно – частину татар розбив гетьман, частину – козаки. Відбулося це вже під час повернення татар з Волині, оскільки А. Гваньїні повідомляє, що і гетьманські підрозділи, і козацькі частини відняли у татар здобич, тобто награбоване майно. Густинський літопис зазначає, що К. Острозький розбив татар аж під Слуцьком
Географія битв вражає. А ще й окреслює межі володінь Русі того часу.
Віктор Пекар
26 років
Молодший сержант, 411 окремий батьйон сил ТРО.
На момент запису працює на Херсонському напрямку
Хочу зачитати для вас уривок зі статті про володаря Русі, який переміг московитів – Костянтина Острозького.
Острозький мав багато видатних звитяг, але набув загальноєвропейської слави після блискучої перемоги над московським військом під Оршею 8 вересня 1514 року. Тоді московити загрожували поглинути не лише більшу частину Литви й Русі, але і захопити столицю – Вільно, а разом з цим і Київ, бажаючи вкрасти у нас майже два століття розвитку.
Це найвідоміша перемога, бо керовані ним війська в кілька разів поступались за чисельністю, але внаслідок геніальності полководця, розгромили московську армію та взяли в полон величезну кількість бояр та воєначальників. Ця битва майже на сторіччя визначила статус-кво на кордонах Московської й Литовсько-Руської держав. У грудні 1514 року князь К. Острозький увійшов у Вільно як видатний переможець. Його зустрічали з усіма почестями, мов римських імператорів.
Це була нехай і дуже важлива, але лише одна з великих перемог Гетьмана. Наприклад, у 1527 році він здобуде не менш геніальну над татарами під Ольшаницею. Після чого вже відкриватиме ногою парадні ворота Кракова, де його чекатиме тріумфальний в’їзд і королівський прийом з найбільшими почестями.
Історик, кандидат історичних наук Алфьоров так пише по Острозького:
Князь Костянтин — це передусім полководець, який вигравав битви проти московитів. І це дуже ріже очі тим, хто сьогодні не бажає бачити жодної української перемоги. І, безперечно, ті, хто не хоче бачити перемоги українців — будь-де, хоч у політиці, хоч на військовій арені — ті не хочуть бачити й Костянтина Острозького як постать, яка має бути наслідувана. А його називали «Імператором». Імператор — не в сенсі монарх, а як в античній історії — «відомий полководець, переможець». Він, безумовно, був одним із найбільш блискучих стратегів в історії України. Це саме та постать, яку ми маємо наслідувати у справах військових, шляхетських, меценатських, політичних
Зараз ми ведемо свою битву проти московитів. І так само, як колись здобув важливу перемогу Костянтин Острозький, здобудемо перемогу і ми. Бо в коді кожного українця – спадок його волі, мужності й духу.
Читайте більше про цю видатну постать у повному матеріалі на сайті Histogram. Озброюйтесь цими знаннями – адже коли пам’ятаємо свою історію, тоді й перемагаємо. Слава Україні!
Острозький мав ще багато видатних звитяг, але набув загальноєвропейської слави після блискучої перемоги над московським військом під Оршею 8 вересня 1514 року. Тоді московити загрожували поглинути не лише більшу частину Литви й Русі, але і захопити столицю – Вільно, а разом з цим і Київ, бажаючи вкрасти у нас майже два століття розвитку.
Битва під Оршею. Автор: Ганс Крель, приблизно 1524-1530
Власна світлина з галереї Києво-Печерського Державного Історико-Культурного Заповідника.
Це найвідоміша перемога, бо керовані ним війська в кілька разів поступались за чисельністю, але внаслідок геніальності полководця, розгромили московську армію та взяли в полон величезну кількість бояр та воєначальників. Ця битва майже на сторіччя визначила статус-кво на кордонах Московської й Литовсько-Руської держав. У грудні 1514 року князь К. Острозький увійшов у Вільно як видатний переможець. Його зустрічали з усіма почестями, мов римських імператорів.
Це була нехай і дуже важлива, але лише одна з великих перемог Гетьмана. Наприклад, у 1527 році він здобуде не менш геніальну – над татарами під Ольшаницею. Після чого вже відкриватиме ногою парадні ворота Кракова, де його чекатиме тріумфальний в’їзд і королівський прийом з найбільшими почестями.
Унікальна особливість Костянтина Івановича як фундатора та мецената полягала у тому, що він зводив та матеріально підтримував храми поза межами своїх володінь. Саме як великий політик ця персона дуже цікава, але мало досліджена. Відомо, що князь мав особливу повагу з боку короля та привілей — червону печатку. Та часто перебував на монаршому дворі у позавоєнний час. У цієї людини були серйозні амбіції як одного з лідерів Руського народу у Великому князівстві Литовському
– свідчить Ігор Тесленко.
Один з моїх улюблених істориків, кандидат історичних наук О. Алфьоров додає і резюмує:
Князь Костянтин — це передусім полководець, який вигравав битви проти московитів. І це дуже ріже очі тим, хто сьогодні не бажає бачити жодної української перемоги. І, безперечно, ті, хто не хоче бачити перемоги українців — будь-де, хоч у політиці, хоч на військовій арені, — ті не хочуть бачити й Костянтина Острозького як постать, яка має бути наслідувана. А його називали «Імператором». Імператор — не в сенсі монарх, а як в античній історії — «відомий полководець, переможець». Він, безумовно, був одним із найбільш блискучих стратегів в історії України. Це саме та постать, яку ми маємо наслідувати у справах військових, шляхетських, меценатських, політичних
З великими почестями похований в Успенському соборі Києво-Печерського монастиря
Власна світлина з галереї Києво-Печерського Державного Історико-Культурного Заповідника.
Його надгробок – один з шедеврів українського ренесансу, після окупації Києва московитами, спочатку завішувався балдахіном, а пізніше загинув під час вибуху собору у 1941 р.
Але нарешті, попри весь спротив Москви, сьогодні цей український шедевр, надгробок видатного князя, відновлено в тому самому місці, де знаходився він до того трагічного дня, де 400 років до того спочивав видатний герой української історії.
Саме тому, кожен, хто називає себе українцем, має піти, низенько вклонитись і покласти квіти біля пам’ятника К.І.Острозькому (першої частини відтворення, бо будуть ще і шикарні шати на всю стіну, як колись).
Виставку ж, яка присвячена князям Острозьким, ви знайдете там же поруч, у виставкових залах, за кілька метрів від входу в собор.
Власна світлина з галереї Києво-Печерського Державного Історико-Культурного Заповідника.
Власна світлина з галереї Києво-Печерського Державного Історико-Культурного Заповідника.
Власна світлина з галереї Києво-Печерського Державного Історико-Культурного Заповідника.
Епітафія в Успенському Соборі, переписана Атанасієм Кальнофойським, 1638 р.:
Здобувши над Москвою і татарами шістдесят три перемоги, кров’ю забарвлені – Рось, Дніпро, Ольшанка, оздобив і заснував багато замків, багато монастирів, багато святих церков, які в князівстві Острозькім і в столичному місті Великого Князівства Литовського Вільні – вимурував. Другу Гетсиманію – Дім Пречистої Діви Печерської щедро обдарував і у ньому після смерті був покладений. Для немічних притулки, для дітей школи, для людей лицарських в Академії Марсовій списи з шаблями залишив. Сципіонові руському Костянтину Івановичу князю Острозькому, гетьману Великого Князівства Литовського
Епітафія в Успенському Соборі з рукописних збірників Софії Київської, XVIII ст.:
…благовірний і христолюбивий освічений і могутній князь Костянтин Іванович Острозький, славний в усій Русі, син роду князів руських, воєвода Троцький, гетьман Великого князівства Литовського цей відомий хоробрістю і подолав, і переміг за допомоги всесильного Бога супостатів королівства польського. Він же з юних літ і до старості з вірою служив, і немало великих битв виграв, всі 60, а великих Три: на Білій Церкві, біля Орші, біля Дніпра, і Ольшаниці ріці…
На додачу на виставці, представлена одна з моїх улюблених мап 1613 року, яка містить назву «Україна» (Vkraina; позначаючи так Київщину і землі Подніпров‘я). Вона була розроблена за участі Острозьких і кращих інтелектуалів заснованої ними Острозької школи.
Власна світлина з галереї Києво-Печерського Державного Історико-Культурного Заповідника.
Я вже двічі описував цю мапу. Перший раз роки два тому у своєму профілі в Facebook. Другий раз – нещодавно, для книги, яка готується до друку. І в найближчому майбутньому з’явиться матеріал про неї і на Histogram.
Підписатись
та найсвіжіші відкриття Ігоря Полуектова з історії України
