Саме тут відносно нещодавно було виявлено сліди будівлі надзвичайно великого розміру.
Її назвали «мегаструктура», коли «побачили» магнітною зйомкою, яку проводили геофізики з Даремського університету 2009 року. Археологічне дослідження об’єкту було здійснено спільною українсько-британською експедицією 2012 р. За результатами вийшло кілька звітів і багато наукових статей, з основним висновком: “…must rank as one of the largest structures ever built in prehistoric Europe”.
Крім того, зрозуміли, що виникли три ключові елементи мега-поселень, які не були відомі на першому етапі досліджень.
Першим було об’єднання будинків, у менші чи більші групи, на радіальних вулицях, «площах» або сегментах основних концентричних будинкових контурів. Це часте повторювання створило відчуття внутрішньої структуризації у просторі поселення, що дозволило нам вперше говорити про «квартали», а не просто «контури» будинків.
Другий елемент стосувався фактичного розміру мега-поселень, а також кількості будинків на них. Попередні розрахунки базувались на вирахувані розмірів на основі прямокутника, а не овалу. Новий підхід дещо уточнив площу поселень (зменшив), а також і щільність забудови, кількість будинків (збільшив).
Третій результат стосувався подібності аномалій. Рівень деталізації на ранніх зображеннях магнітометра був таким, що оцінити різні розміри окремих аномалій було просто неможливо. «Нова хвиля» геофізичної розвідки виявила чітку диференціацію розмірів. Відкриття мегаструктур у Небелівці внесло принципово новий елемент в археологію мега-поселень – присутність великих громадських будівель. Цей клас структур вперше поставив питання про intra-site ієрархію в трипільській археології.
.
Найбільше уваги світу науки привернули згадана вище “мегаструктура”.
Вражаючі своїми розмірами, які перевернули уявлення про можливості трипільців 6000 років тому, вона також немало розповіла про роботу з деревом (величезні брили зазнавали впливу для формування необхідних форми і розмірів), а, головне, про функціональне призначення: дозволило визначити громадський характер, а відповідно і дати більше інформації про їх суспільство.
Як пише голова Небелівської археологічної експедиції Інституту археології НАН України, д.і.н. М.Відейко:
На плані залишки споруди виглядали, як прямокутник розмірами 20х60 м, оконтурений заляганням обпаленої глини. На плані чітко помітно розподіл мега-структури на дві частини. Західна частина представлена заляганням обпаленої глини від конструкцій будівлі відповідає решткам трипільських споруд «площадок». Східна частина на плані виглядала як прямокутник, оконтурений смугою з завалу обпаленої глини.
Розкопки повністю підтвердили дані геомагнітної зйомки.
Західна, основна частина являла собою монументальну багатокамерну двоповерхову будівлю з горищем та аркоподібним дахом. З трьох сторін будівлю оточувала галерея, яка продовжувалася на східну частину мега-стурктури, утворюючи подвір’я. Будівля мала на рівні другого поверху два входи по центру торцевих стін. Західний вхід виходив на галерею. Східний вхід аркоподібної конструкції вирізнявся великою шириною (1,7 м) і виходив на подвір’я.
Структура була не якоюсь абстрактною «громадською спорудою», а має характерні риси, притаманні сакральним спорудам-храмам.
Мега-структура має надзвичайне розташування на місцевості та у структурі поселення.
Будівля знаходиться у південно-східному секторі поселення, на високому мису, утвореному глибокими долинами р.Небель та струмка, у найвищій точці плато.
Величезна споруда мала бути помітна на віддалі у кілька кілометрів з південно-східної сторони.
Завдяки геомагнітному плану поселення встановлено, що на ділянці «мегаструктури», розташованої у внутрішньому овалі забудови утворилася площа, навпроти якої у зовнішньому овалі розташованому на віддалі близько 100м, було залишено прохід шириною 30-40м. Між нею та найближчими спорудами у внутрішньому овалі залишено простір близько 20м з обох сторін.
Мегаструктура розташовувалася в центрі площі 5400 квм, відкритій до другого овалу забудови, звідки до неї вів широкий прохід. Таким чином доступ до площі та споруди на ній було забезпечено як із поза меж, так з середини поселення.
На загальному плані також помітно, що внутрішній овал був збудований із врахуванням існування мегаструктури, для чого довелося дещо змінити розташування жител, з чого можна зробити висновок про те, що ця споруда була зведена раніше, а також визначала планування на цій ділянці.
Привертає увагу доволі чітка орієнтація будівлі по лінії схід–захід, причому центральний вхід до неї звернений на схід Сонця.
Монументальність споруди визначається як її величезними розмірами (будівля займала площу 800квм, площа огородженого подвір’я перед нею дорівнювала 400квм), так й конструктивними особливостями, не характерними для жител Трипілля.
Двоповерхова споруда з трьох сторін оточена галереєю. Весь перший поверх займав «колонний зал».
На другому поверсі вхідна частина була поділена на три приміщення, за нею розташований зал, що мав вхід із західної сторони з галереї.
Будівля вирізняється незвичайним інтер’єром. На першому поверсі було розташовано сім вівтарів та два спеціально обладнаних місця із зернотерками. На другому поверсі в залі був подіум вздовж стіни та вогнище.
Спорудження храму передбачало величезні трудозатрати, організацію праці, з метою створення спільного громадського простору в прото-місті Небелівка.
Ну і на додачу до цього, навколо поселення знайдено і сліди укріплень – палісаду, який міг мати висоту до 2-х метрів. Це, знову таки, досить нове для, здавалось, добре відомої культури.
Золото трипільців.
В рамках цих же розкопок 2012-го року було виявлено підвіску з жовтого металу (трипільська культура, етап Віі, близько 4000—3900 рр. до н.е.).
Її вивчення дало змогу поставити питання про ймовірне джерело металу, що пов’язане з територією Анатолії. Це одне із небагатьох свідчень досить далеких зв’язків культурного комплексу кукутень-Трипілля у південному напрямку.
Підвіска з громадської будівлі (імовірно храму) на поселенні трипільської культури біля с.Небелівка є першою документованою знахідкою виробів із золота за часів Трипілля на території сучасної України.
Аналітичні дослідження показали, що підвіска виготовлена з електруму — природної суміші золота (63,87 %) і срібла (34,68 %).
Найімовірніше, районом походження цього металу нині можна вважати Північно-Західну Анатолію. Саме з цим регіоном пов’язані і найдавніші (понад 6200—6300 рр. тому) зразки виробів з електруму (Варненський некрополь, музей в Нітрі).
Знахідка з Небелівки (бл. 6000—5900 р. тому) є найближчою в часі до прикрас із розташованого у Північно-Західній Анатолії археологічного комплексу демірчіхуюка (4800— 4600 р. тому). Враховуючи відсутність безпосередніх меж між трипільською культурою та енеолітичними культурами Південно-Західною Анатолією, можна припустити, що на територію Буго-дніпровського межиріччя цей виріб (або метал, з якого він виготовлений) потрапив через низку посередників. Тим не менш, знахідка є цікавою для уявлень про масштаби (та історію) обміну металом та виробами з нього на початку IV тис. до н.е.
Гуляючи цими місцинами, спілкуючись з місцевими жителями, які розповідають про знахідки “під ногами”, про “місця сили”, про спілкування з численними дослідниками, які тут бували, літаючи дроном над величезними полями, які не здатне було захопити “око” камери, дивувались нереальним розмірам того, що становило тут колись прото-місто, що мало укріплення (палісад), великі гончарні горни (ремісництво), надзвичайних розмірів (гігантських для Європи тих століть) громадські будівлі, які могли мати культовий характер (храми), красиві і цікаві знахідки (в тч золоті) тощо.
Коли читаєш історичні праці, то такі відомі теми здаються давно вивченими, описаними, складні питання розв’язаними… але це якщо лише не зважати на доречні приписки, які робить кожен думаючий автор: “подальші дослідження можливо відкриють для нас зовсім нову інформацію тощо”. Приходить час, і нові дослідження, сучасна техніка, нові підходи, дійсно відкривають для нас зовсім інакше те, що здавалось раніше давно вивченим і відомим. Так відбулось нещодавно з Небелівкою.
Підписатись
та найсвіжіші відкриття Ігоря Полуектова з історії України
